Перемикач мов

ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА О.Ф. БАЛАЦЬКОГО

Професор О.Ф. Балацький був талановитим педагогом, який постійно ініціював інноваційні методи у процеси навчання. Одним з перших в країні ще на початку 70-х років він почав успішно використовувати в навчальному процесі рейтингову систему оцінки знань студентів. Розроблені проф. О.Ф.Балацьким ділові ігри, «мозкові штурми», метод бригадної форми навчання активно застосовуються не тільки у вузівській підготовці, а і у тренінгових програмах перепідготовки керівників та спеціалістів народного господарства. З ініціативи проф. О.Ф. Балацького протягом багатьох років в Сумській області проводяться науково - практичні та навчальні семінари для керівників державних установ та підприємств з підвищення рівня економічних та управлінських знань.

Бригадна форма вивчення навчальних дисциплін на практичних заняттях (спогади проф. Л.Г. Мельника з книги Л.М. Балацької «Життя – це спогади»)

Метод, який запропонував проф. О.Ф. Балацький, було побудовано на впровадженні бригадної форми вивчення дисципліни на практичних заняттях.

Суть методу. Для проведення практичних занять згідно з цим методом студентська група розбивалася на бригади. Вже цей етап був надзвичайно важливим для майбутнього процесу навчання, тому, що на ньому виявлялися потенційні лідери – бригадири та їх заступники, котрі керували бригадами. Зазвичай бригада складалася з 4 – 5 осіб, тобто в групі з 20 – 25 студентів могло бути 4 – 5 бригад. Навчальний процес будувався таким чином, щоби максимально активізувати роботу студентів протягом всього учбового заняття та максимально активізувати інтелектуальну енергію кожного учасника.

Стандартна процедура заняття включала кілька індивідуальних та групових завдань. Зазвичай заняття починалося з короткої контрольної роботи або тестового завдання, де кожний студент повинен був письмово відповісти на три запитання. В його розпорядженні було всього 12 – 15 хвилин. Після перевірки викладачем кожний студент отримував індивідуальну оцінку. Вона враховувалася при підведенні його роботи в кінці семестру та впливала на екзаменаційну оцінку, якщо даний студент повинен був здавати іспит. Але на кожному занятті більш суттєву роль грали не індивідуальні оцінки студента, а середній бал, котрий отримувала бригада. Саме він враховувався в загальному підсумку заняття, тому, що по кожному заняттю проводилося урахування саме бригадних результатів. Однак і середній бал контрольної оцінки по бригаду не був остаточним. Він враховувався в якості проміжного для ранжування бригад за місцями (тобто перше, друге і т. ін.). На основі занятих місць бригада отримувала остаточний результат. І тільки відповідне місце дозволяло бригаді отримати остаточний результат за даним конкурсом. Зазвичай це робилося за такою системою: І місце – 1,5 бала, ІІ – 1,0, ІІІ – 0,5.

Другим етапом було розв’язання завдань. На відміну від традиційних підходів, коли викладачі або кращі студенти групи розв’язують завдання на дошці, бригаді видавався пакет завдань, котрі вона повинна була самостійно розв’язати, мобілізуючи отримані раніше теоретичні знання. Тут також виводився середній бал по бригаді. При цьому викладач міг використовувати різні критерії оцінювання, а саме: швидкість та якість розв’язання завдань.

На третьому етапі проведення практичного заняття проводився конкурс публікацій за темою заняття. Кожна бригада готовила одну публікацію, котру представник бригади повинен був презентувати перед іншими бригадами. Переможці також розігрували перші три місця з відповідними оцінками. Доповідачі в даному конкурсі обов’язково повинні були чергуватися на кожному занятті. Тобто один і той же студент міг отримати право на повторний виступ лише після того, як всі студенти з його бригади зробили свої доповіді за публікаціями. Сам О.Ф. Балацький залюбки вводив до канви занять різні тести з управління. Кожна бригада за вірну відповідь могла заробити по 0,5 бала. В якості прикладу наведемо лише пару.

Завдання 1. Ви керівник цехового рівня. Вам необхідно вичитати свого підлеглого за його хронічні помилки (тобто час терпить). Яку частину робочого дня ви для цього оберете?

Деякі бригади вибирали початок, деякі закінчення. Вірна відповідь: якщо провести неприємну бесіду на початку робочого дня, то це може засмутити підлеглого та негативно відіб’ється на його продуктивності протягом зміни. Якщо зробити це наприкінці дня, то це призведе до того, що робітник піде додому у поганому настрої, що може призвести до конфлікту з близькими людьми вже вдома. Бесіду потрібно провести ближче до обідньої перерви. У робітника буде час обдумати свою поведінку та заспокоїтися під час обіду.

Завдання 2. До вашого кабінету вривається розлючений підлеглий, що невдоволений якоюсь ситуацією, та вимагає вашого рішення щодо неї. Чи однаковою буде ваша поведінка по відношенню до підлеглого, якщо він: а) чоловік; б) жінка?

Правильна відповідь: якщо ваш підлеглий чоловік, намагайтеся, заспокоївши його, відкласти вирішення питання на майбутнє. Психіка середнього чоловіка побудована таким чином, що з часом він схильний заспокоїтися. У випадку з жінкою питання потрібно вирішувати негайно, тому, що до наступного дня воно може розростися, як снігова грудка.

Робота викладача. Дана система потребувала колосальної напруги в роботі викладача, хоча здавалося б, він був лише арбітром при виконанні різних завдань. Між тим тільки це вже потребувало дуже інтенсивної роботи. Достатньо відмітити, що перевіряти написані контрольні роботи (три питання для кожного студента, яких у групі нараховувалось 20 – 25 осіб) і підвести середній бал по бригаді викладач повинен був встигнути за той час, поки студенти розв’язують свої завдання (часто на це відводилося 10 – 12 хвилин, а інколи і того менше). Викладач також повинен був бути хорошим психологом, відчувати настрій групи, можливі конфлікти, що назрівають між бригадами, щоб спрямовувати конкуренцію у потрібне русло. Інколи приходилося злегка підігрувати більш слабким бригадам та пресингувати лідерів, щоб перші не втратили мотивацію до змагань, а другі не перестали працювати, відірвавшись за балами дуже далеко. При цьому повинна була зберегтися видимість повної об’єктивності.

Метод Балацького років на 10 – 20 випередив розвиток університетської освіти у світі. Лише наприкінці 1980 – х в найбільш просунутих університетах світу прийшли до використання методів тотальних тренінгових програм з мобілізацією найсвіжіших публікацій, з постійними презентаціями студентів та поточним моніторингом знань студентів.

Уроки методу. Сьогодні коли минув значний проміжок часу можна спокійно проаналізувати уроки методу Балацького, що став каталізатором творчої активності як викладачів, так і студентів.

  1. Розвиток лідерських якостей. Майже половина складу групи була задіяна в якості лідерів. Не існувало проблеми «неформальних» лідерів. Тут вони отримували можливість (і навіть необхідність) ставати формальними.
  2. Мобілізація самонавчання студентів. Метод дозволяв колосально мобілізовувати механізми самонавчання студентів.
  3. Навчання командним діям. Прищеплювалися навички групового вирішення завдань, роботи у команді.
  4. Тренування роботи на швидкості. Розвивалися навички мобільного розв’язання завдань. Динаміка занять була дуже високою, і рішення потрібно було приймати за лічені секунди.
  5. Навчання «по горизонталі». Мобілізувалось навчання студентів «по горизонталі»: від студента до студента.
  6. Розвиток самоорганізації студентів. Крім початкових 12 – 15 хвилин, коли студенти писали індивідуальні контрольні, весь інший час вони могли вільно переміщуватися по аудиторії, виходити та заходити в неї, користуватися будь якою літературою. Весь процес роботи в бригаді організовувався самими студентами.
  7. Навички виступів. Практично всі студенти повинні були виступати, а значіть, і готувати свої виступи (презентації).
  8. Відхід від рутини. На заняттях (від першої до останньої хвилини) була відсутня нудьга. При всієї стандартності процедури зміст кожного заняття був неповторним, а ситуації, що виникали на них, важко передбачуваними.
  9. Відкритість до інновацій. Форма і зміст занять дозволяли включати до них будь які інновації (завдання, тести, види контролю або технічні засоби).

Від складного до простого (спогади доц. С.В. Глівенка з книги Л.М. Балацької «Життя – це спогади»)

Студенти з нетерпінням очікували появи в аудиторії Професора. Чутки та відгуки ходили різні, але, що принесе реальне знайомство, напевно не знав ніхто. Так, зустрічали в коридорах, віталися на сходах, але, як проходить професорська лекція та про що ми на ній дізнаємось, були тільки здогадки. Очікували шквалу інформації, дівчата розкладали різнокольорові ручки, щоб встигнути записати та виділити кольором все, що буде виголошено. Очікували незнайомих термінів та довгих речень, складних класифікацій та розлогих міркувань. Дійсність виявилась зовсім іншою. В аудиторію зайшов чоловік, привітався, допитливо вдивився в обличчя та почав говорити про Менеджмент.

Він говорив про прості та складні відносини, про реальні життєві ситуації. Приводив ясні та зрозумілі приклади, як поводиться звичайна людина, а як повинен був би поводитися менеджер. Розповідав, про те чому людина схильна так поступати і що потрібно зробити, щоб змінити її поведінку. Виявилося, що не кожен з присутніх в аудиторії стане менеджером, управляти зможуть тільки ті, хто має відповідні особистісні якості.

Ми довідалися про те, що керувати – це праця, тяжка, напружена, інтелектуальна праця. Зрозуміли, що приймати рішення – це велика відповідальність, що винагорода не завжди є співмірною з витратами часу та енергії. Узнали, що влада – це не подарунок, а тягар, по крайній мірі, так повинно бути.

Професор говорив зрозуміло та просто про ті речі, про які складною мовою написано безліч товстих книг. Коротко міг схарактезувати складну ситуацію так, що вона раптом ставала простою та гранично зрозумілою. Професор не ускладнював життя, а робив її закони зрозумілими для слухача. Професора звали Олег Федорович.

Він розповідав ПРОСТО про СКЛАДНЕ, а це зовсім не просто.

Передмова до матеріалів лекцій О.Ф. Балацького

Протягом всієї своєї педагогічної діяльності проф. О.Ф. Балацький вів лекційні курси з багатьох дисциплін. На початку педагогічної кар’єри він проводив лекційні та практичні заняття зі всього циклу викладання економічних дисциплін для інженерних спеціальностей. Це такі дисципліни, як: «Економіка промисловості», «Організація та планування підприємств». Пізніше, з появою нових спеціальностей та відповідним поділом кафедри економіки на три нових (економіки, управління та фінансів) О.Ф. Балацький почав читати лекційний курс з дисципліни «Основи менеджменту» для студентів спеціальності «Менеджмент організацій». Разом з цим він організовував та проводив науково - практичні та навчальні семінари для керівників державних установ та підприємств з підвищення рівня економічних та управлінських знань. В зв’язку з цим ним і були підготовлені лекційні курси, що були присвячені господарській діяльності підприємств, організації праці та виробництва, охороні навколишнього середовища, проблем управління тощо. Відповідно до цього ряд лекційних курсів, що читався раніше з часом зазнавав певної трансформації, удосконалювався та змінювався відповідно до нових вимог. У наведених варіантах лекційних курсів наведена остання авторська редакція. Слід відмітити, що не для всіх курсів збереглася авторська логіка подання матеріалу і тому порядок розташування окремих тем визначався або за допомогою робочих програм, або визначався групою, що готувала лекції до публікації самостійно.

Потрібно зважити ще і на те, що ряд лекційних курсів, що викладалися у 70 – 80-х рр. ХХ сторіччя мають інформацію, яка морально застаріла. Разом з цим на цих матеріалах лежить відбиток часу і з цих позицій наведена редакції лекцій має певний інтерес для сучасних читачів.